ЭКИПАЖ. Погибшие на своей земле. Фильм первый. Виктор Ментус_ недожитая жизнь

Останній рейс і Вас забрали небеса Тепер Ви там,де райськая краса, Де ніжний спів пташок і біло навкруги, Де не має болю,сліз,нещастя і біди. Залишили нас і Вас не повернути Не змиримось ніколи,ніяк це не забути, Не хочеться вірити,що Вас вже не має, Опустивши голову Матір ридає. А батько стоїть,зуби зціпивши, Жінка плаче ніяк не змирившись, Діточки маленькі стоять,мов билинки, Не розуміючи ще,що вони напівсиротинки. Важко,нестерпно,крик аж до болю, Якби кожний з нас знав свою долю! Любили Ви небо і хмари,які Вас забрали, Ви,мов зоряне сяйво у небі палали. Кожен був у своїй справі -ас, Що летіли на смерть знав кожний із Вас І ніхто не відступився,ніхто не підставив, Жоден із Вас Україну не зрадив! Сьогодні ми дякуємо за Вашу відвагу, До неба,України люблячу тягу! Уклін Вам низький!ХАй буде пухом земля! Хай будуть крилатими для Вас небеса! Маша Козолій