Зоре моя вечірняя 🌅 Тарас Шевченко вірш
Уривок з поеми “Княжна“ Тараса Григоровича Шевченка “Зоре моя вечірняя, зійди над горою...“
Цей вірш є яскравим прикладом того, як поет ніжно любив Україну, рідну землю, з яким трепетом описує мальовничі краєвиди та явища природи. Його римована мова настільки мелодична, що знайшла відгук у серцях сотні композиторів, багато віршів покладено на музику, що увіковічилась у віках і стала народною.
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти...
Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.
Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає…
А про людей… Та нехай їм.
Я їх, добрих, знаю.
Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!