“Ніч лише олія часу...“
ніч - лише олія часу змішана з темрявою
як ця безодня може бути доброю
не знаю, ніяк не второпаю
чи добраніч - це пусте бажання
чи іронія безсоння й терпкого неспокою
тривкого і витриманного
як вино в погребах часу де
тіло - лише мушля для божого замислу
душа - лише оберемок волі
разом вони складають
щось на кшталт долі людської
засівають її зернами
болю, страха, провини
штовхають на одвічний пошук
марний, невпинний
і чекають на світло ранкове
що стане словом
життєвою станеться силою
з вічним незмовкаючим “Навіщо?“
іскрою, правдою, мірою
віщуванням в пустелі тиші
з дитинством, що зойкне подивом
з мріями, що змерхнуть соломою
з коханням, що злетить подихом
із шляхом, завершеним втомою
головою, як в серпні соняшник
в очах солоною зливою -
пам’яті невеличкий проміжок
якнайбільше станеться книгою
і щастя дано лише сонцю
що повільно дихає світлом
і морю, що затамувавши подих
вдивляється, як завжди,
зачаровано
в розхристану над ним
блакитну вічність
(с) Кармазь Анна _“Чайное настроение“_ПОДПРОСТРАНСТВО