Дмитро Луценко. «Я тебе, як мрію, зачарую…» (1945). Читає Ярослав Годований
Дмитрий Емельянович ЛУЦЕНКО (укр. Дмитро Омельянович ЛУЦЕНКО, 15 октября 1921 – 16 января 1989) – украинский поэт. Заслуженный деятель искусств Украины, лауреат Государственной премии УССР имени Тараса Шевченко, Член Союза писателей Украинской ССР.
Стихотворение «Я тебе, як мрію, зачарую…» было написано Луценко в 1945 году, после войны, и посвящено будущей жене Тамаре.
* * *
Я тебе, як мрію, зачарую,
Край воріт простою до світання.
І на згадку серцю подарую
Не журбину — первоцвіт кохання.
Як над лугом випливуть тумани
І розбудять солов’ї діброву,
Я прийду до тебе без омани,
Кликатиму знову на розмову.
Кликатиму знову вечорами,
А побачу — посвітлію в щасті. Д – д
Хай шумлять, стривожені вітрами,
Про любов нам яблуньки квітчасті.
Розділю я порівну з тобою
Радощі, і болі, й сподівання.
Будь моєю долею ясною,
Будь моїм незрадженим коханням.
Языком поэзии и песни Мовою поезії та пісні Луценко Годованый Годований Дмитро Луценко Дмирий Луценко Украинская поэзия Українська поезія Советская поэзия Радянська поезія Интимная лирика Інтимна лірика Поэзия о любви Поезія про кохання Ярослав Годованый Ярослав Годований Поэзия 1940 годов Поезія 1940 років В помощь учителю Школьная программа В помощь школьнику Уроки литературы